Корекція надмірної впертості підлітків
Рекомендації батькам
Підлітковий та юнацький відк дітей - це час докорінних змін у свідомості та поведінці батьків. У стосунках зростає конфліктність - це сигнали того, що зрушення в психіці підлітка вже відбулися, а позиція батьків щодо сімейного виховання залишилась тією самою. Виховні впливи, які були ефективними в дитинстві, вже втратили свою силу. Батькам негайно потрібно змінювати свою позицію, інакше ви гальмуєте, штучно стримуєте розвиток дітей, а не сприяєте йому, хоча і мрієте бачити свою сина чи доньку дорослими і самостійними (а самі мемоволі повертаєте їх у дитинство).
Пам'ятайте: що гостріша криза у стосунках з дитиною, то бурхливіше і швидше відбувається її розвиток. Так вона швидше стане дорослою, самостійною, відповідальнлю. Наберіться терпіння! Усі складнощі - тимчасові.
Зміна позиції батьків передбачає:
- Визначення ними "почуття дорослості" (новоутворення в психіці підлітка) за зміцнення його щоденними "підкріпленнями"! "Який ти вже у нас дорослий!", "Нарешті ми можемо поговорити на рівних!", "Ти доросла - тому вирішувати тобі!", "Тату, яка у нас вже доросла донька!".
- Невпинну передачу відповідальності за дедалі бурхливий потук подій дитячого життя: подумайте і запишіть все сьогодні, за що віднині відповідає підліток. куди ви більше не будете втручатися (що вдягати, взувати, коли і що їсти, коли і як прибирати власну кімнату, зачісувати волосся, чим прикрашати себе тощо).
- Не нав'язування готових рішень у різних життєвих ситуаціях, а постійне стимулювання, спонукання дітей до власних рішень: "А як думаєш ти?", "Мені цікава твоя думка", "Я знаю, ти вже достатньо дорослий, щоб приймати виваженні рішення". У підлітковому віці, ми батьки, можемо тільки радіти, а вирішувати мають самі діти. Якщо ж ви і далі намагаєтеся впливати на свою дитину, як і раніше, з авторитарної (суворої, вимогливої) позиції, "силовими методами", вимагаючи тільки слухняності, покірності, - отже ви вчите дитину тільки підкорятися, а не мати власної думки і відстоювати її. Визаохочуєте надмірну залежність від вас і не як не сприяєте розвитку здорової свідомості. Ви ставитесь до дітей як до своєї власності, а не до людини, яка амє право рости і ставати незалежною, впевненою, бути собою. Наслідки такого виховання: брак впевненості в собі, низька самооцінка, несамостійність, безвідповідальність, залежна поведінка, страх перед труднощаим, авторитетами, надмірна сприятливість до будь-якого впливу.
- Зняття дріб'язкової опіки в питаннях, із якими дитина вже цілком може впоратися сама. Гіперопіка теж призводить до невпевненості в собі, безвідповідальності, безпорядності (адже своїми діями ви на кожному кроці ніби втлумачуєте: "Ти до ладу сама не зробиш...").Найефективніший стіль виховання - демократичний, у якому встановлюються рівноправні, довірчі стосунки між батьками, дітьми.
- Намагайтеся якомога менше читати моралі. установлювати заборони, давати вказівки, карати, тиснути. Натомість краще виявляти спокій, терпіння, поблажливість. Навіть ціною деяких компромісів усіма силами душі старайтеся зберігати довірчі стосунки з дитиною підліткового юнацького віку. Запам'ятайте це співвідношення - 1:7. Для нормального розвитку здорової історії на 1 заборону має припадати 7 дозволів; на 1 покарання - 7 схвалень, заохочень; на 1 негативну емоцію - 7 позитивних. Щоразу, коли виникають суперечки, не висловлюйте своєї позиції, доки не покажете дитині, що розділяєте її думку: "Ти хочеш витягнути нові джинси, тому що тобі їх вчора подарували?" Але спробуйте в цю фразу вкласти повагу і зацікавленість, а не іронію чи осуд.
І тільки тоді, коли дитина відчує, що ви його зрозуміли і не засуджуєте, переходьте до вткладу своєї позиції : "Я згодна, що обнову хочеться вдягнути одразу, але на вулиці зимно. Я хвилююся за твоє здоров'я. Що нам робити?"
Хояби що відповів підліток - не суперечте йому, доки не сформулюєте його думку і не отримаєте підтвердження, що ви його правильно зрозуміли. Отже, перед кожним своїм висловлюванням спочатку з повагою і зацікавленістю відтворюйте позицію дитини.
Можливо вам вдасться знайти компроміс (наприклад, під легкі джинси вдягти колготи чи під благеньку кофтину - майку), а можливо і ні. Але своїм ставленням до розбіжностей у поглядах ви можете навчити дитину прислухатися до чужої думки, не втрачаючи водночас своєї: "Я поважаю твій вибір, хоча і не поділяю його". Це допоможе дитині не сприймати інакшу точку зору як загрозу своєму виживанню.
Уважно придивляйтеся до дитини, аналізуйте, що самек викликає в неї активний опір, змушує надто наполегливо відстоювати свою позицію. Найімовірніше , це самоблокування вами задоволення найнагальнішої потреби підлітка - визнання його дорослості, самостійності.